Жорсткі диски

Замовити послугу

Номер телефона (необов'язково, але прискорить зв'язок)

Пошта (також необов'язково)

На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного ​​диска, інформація у жорсткому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні жорстких (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У жорстких магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Головки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між головкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм[4]), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.

Також, на відміну від гнучких дисків, у жорстких магнітних дисках носій інформації (магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами накопичувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки). Такий жорсткий диск переважно використовуються як стаціонарний (незнімний) носій інформації.